У попередній публікації ми обговорювали класичні представники жанру пригодницьких ігор та їх поступовий спад. Проте, квести ще існують: іноді вони повертаються до своїх коренів, а іноді знаходять нові форми, демонструючи, що ці «пам’ятки минулого» ще здатні дивувати.
Сьогодні під етикеткою «пригоди» прихована ціла палітра жанрів – від класичних Point-and-click до інтерактивних фільмів, «симуляторів прогулянки», емоційних наративів, візуальних новел та їхніх різноманітних гібридів. У цій статті ми розглянемо, як змінився жанр за останнє десятиліття, і згадаємо найбільш помітні приклади.
Сьогодення класичних Point-and-click
Хоча великі розробки у цьому піджанрі вже давно не з’являються, інді-сцена підтримує його живим. Незважаючи на повільний темп, безліч діалогів і головоломки, які іноді здатні смішити, класичні Point-and-click все ще мають своїх відданих шанувальників.
Daedalic Entertainment
Одним із найвідоміших представників жанру є німецька компанія Daedalic Entertainment. У період з 2012 по 2016 роки вони презентували серію Deponia, веселу пригоду про невдаху-винахідника Руфуса, який мріє втекти з сміттєвої планети. Тут немало абсурдних ситуацій, дотепних діалогів і цікавих головоломок, які сплітаються в цілісну сагу, сповнену серйозних моментів.
Даедалік також випустили The Whispered World у 2009-му – меланхолійну оповідь про клоуна Седвіка, який намагається рятувати світ. А в 2013-2014 роках з’явилися The Night of the Rabbit та The Dark Eye: Memoria – казкові ігри з вражаючою візуалізацією, натхненною старими казками братів Ґрімм.
Wadjet Eye Games
Не можна оминути увагою і Wadjet Eye Games – гравців, що розробили всесвітньо відомий рушій Adventure Game Studio. Їхня Unavowed (2018) вражає: нуарна міська фентезі-історія виглядає з усіх боків цікавим доповненням до жанру, де колишній герой, одержимий демонічною сутністю, об’єднується з таємним орденом для розслідування надприродних злочинів. Вибір напарників відіграє важливу роль у діалогах та вирішенні головоломок.
Раніше вони представили серію Blackwell (2006-2014) про медіума Розу та її саркастичного примарного компаньйона, що розслідують таємничі смерті. А новий проект, Old Skies (2025), перенесе нас у подорож по семи різних епохах разом із агенткою часу Фією Квінн. Від «сухого закону» до небезпечних столиць – у цій грі історія стає невід’ємною частиною ігор.
Amanita Design та The Game Kitchen
Чеська Amanita Design демонструє, що у пригодах можна обійтись без слів. Samorost (2003) занурює в сюрреалістичний світ космічного гнома, тоді як Machinarium (2009) розповідає про роботи, які рятують свої міста та коханих. Усе це реалізовано через дивовижну анімацію та музику, а слова не потрібні.
Також необхідно згадати про серію The Last Door (2013-2016) від іспанських розробників з The Game Kitchen – атмосферний піксельний horror в дусі Лавкрафта та Едгара По.
Хоча графіка на перший погляд виглядає просто, контраст створює атмосферу тривоги та безнадії, тоді як сюжет занурює у світ древніх таємниць. Саундтрек тут ще додає до загального настрою.
Наративні пригоди: нове інді-визначення
Point-and-click служить радше як метод управління, але він також задає темп гри: зупинись, розглянься, знайди предмети.
Багато сучасних пригод з’являються у формі «ходилок», що часто навіть нагадують платформери – сцени плавно перетікають, герої інтегровані в сюжет, а процес гри не обмежений суворим Point-and-click. Цей піджанр важко відірвати від симуляторів ходіння, проте найважливіше – це емоційні історії і глибоке вираження почуттів. Зазвичай такі ігри створюють невеликі студії чи окремі розробники. Давайте згадаємо кілька визначних прикладів.
Fran Bow
Fran Bow (2015) — це трагічна, тривожна розповідь про дівчинку, що загубилася між реальністю та жахом психіатричної лікарні, де кожен її крок може бути болючим.
Вона намагається впоратися з втратою батьків та своїм розумом, досліджуючи темряву в пошуках виходу, й водночас стикається з моторошними, часто комічними персонажами. Унікальний стиль графіки та інтригуючі головоломки підсилюють відчуття ізоляції, роблячи гру як прекрасною, так і страшною, як спогад, що завдає болю.
Sally Face
Sally Face (2016) – містична історія з елементами horror, що стала культовою серед підлітків. Тут хлопець зі складною долею проходить повільний шлях через звичайні ситуації та надприродне, відображаючи теми дружби та життєвих викликів. Музичний супровід та емоційність створюють живий світ, де кожен крок має значення.
Проєкти Stranga Games
Ще одна цікава гра від інді-розробника Stranga Games – My Big Sister (2018), що пропонує глибоку емоційність через коротку, але значущу пригоду, де героїня шукає старшу сестру у містичному світі.
А Ashina the Red Witch (2022) – ще одна гра цього ж автора, в якій гравець досліджує загадковий світ, інтерактивно взаємодіючи з предметами та розв’язуючи головоломки. Атмосфера знову виходить на перший план, створюючи унікальний ефект залучення.
DISTRAINT
DISTRAINT (2015) – це психологічна пригода фінського розробника Jesse Makkonen про молодого чоловіка на ім’я Прайс, який, щоб досягти успіху, змушений відібрати житло в літньої жінки, втрачаючи свою людяність.
Продовження DISTRAINT 2 (2018) фокусується на спробах Прайса досягти спокутування через рішення в емоційній обрамці. Це не просто horror, а роздуми про ціну успіху.
Beacon Pines
Beacon Pines (2022) – мила історія, що відома як «Вінні Пух у світі «Твін Піксу». Проект інді-студії Hiding Spot стежить за хлопчиком Лукою, який досліджує таємниці у покинутому складі та стикається з небезпеками.
Цікавою є система «чарів», яка дозволяє змінювати хід історії через вибір слів. Кожен вибір впливає на подальший розвиток ігор, створюючи досвід, схожий на візуальні новели з елементами пошуку.
Інтерактивні епопеї
Спроби впровадити в адвентюри елементи кіно тривають вже давно. Але перші спроби часто були невдалими. На початку жанр зводився до коротких відео з актерами, які грали без емоцій. Проте інтерактивне кіно продовжує залучати розробників, намагаючись поєднати найкраще з обох світів.
Fahrenheit / Indigo Prophecy
Справжнім підходом до інтерактивного кіно стала французька студія Quantic Dream, що під керівництвом Девіда Кейджа почала свою історію з Fahrenheit / Indigo Prophecy (2005), психологічного трилера з QTE та розгалуженим сюжетом. Heavy Rain (2010) продемонструвала емоційність інтерактивних оповідей, а Beyond: Two Souls (2013) експериментувала з ненасильницькими наративами.
Кульмінацією їхньої роботи став Detroit: Become Human (2018) – історія про андроїдів, які прагнуть стати людьми.
Ця гра розглядає не лише ідею роботів, а й питання свободи, рівності та самовизначення. Три персонажі з різних світів стикаються з власними кризами, коли штучний інтелект починає розуміти емоції.
Найсильнішою стороною гри є її моральні дилеми, де відсутні «правильні» рішення. Кожен вибір впливає на всю історію, впливаючи на долі персонажів та навіть цілого роду.
QTE у грі не просто для перевірки швидкості реакції, а щоб гравець відчував стресові ситуації, коли часу на рішення обмаль. Розгалужений сюжет дозволяє персонажам гинути назавжди, змінюючи хід історії.
The Walking Dead
Більш близькі до класичних квестів підійшли в Telltale Games, які робили недорогі серіальні ігри на будь-якому «залізі», випускаючи їх епізодами.
У The Walking Dead (2012) замість Point-and-click гравці зустрічаються з моральними виборами та терміновими рішеннями в напружений момент.
Історія про Лі та Клементайн у світі зомбі змушує навіть найпесимістичніших плакати. Геймплей зводиться до вибору діалогів, QTE та простих головоломок, що робить гру доступною для широкої аудиторії.
З часом обмеження цього підходу стали очевидними – «гра запам’ятає ваші вибори» незабаром стало ілюзією. Гравці могли відчувати дежа вю з кожним новим епізодом, адже одна й та ж ігрова механіка не змінилася, попри різні сетинги.
Попри це, Tales from the Borderlands (2014) стала справжнім шедевром: космічна комедія з відмінним стилем, дотепами і незабутніми звуками. Проте навіть вона не змогла приховати істинні проблеми жанру, як обмежений геймплей.
Telltale з часом зазнала кризу через недостатню кількість проектів, закрившись у 2018 році, хоч пізніше частково відродилася.
Life is Strange
Life is Strange (2015) від студії Dontnod вразила своєю тематикою підліткової драми з надприродними елементами. Гравець слідує за Макс Колфілд, дівчиною, яка може перемотувати час, намагаючись врятувати подругу та розкрити таємниці містечка Аркадія-Бей.
Геймплей включає дослідження, взаємодію з предметами, діалоги та використання здатності, яка впливає на сюжет. Змінність сюжету є, але зазвичай обмежена локальними подіями. Сильна емоційна складова сюжету розкриває теми дружби, втрати та дорослішання, але може дратувати фанатів «підлітковими» ніжностями.
Наступні ігри серії з новими ідеями продовжують досліджувати ці теми, зберігаючи зрозумілу естетику та сильний саундтрек.
Until Dawn
Until Dawn (2015) предложила інтерактивний горор у дусі підліткових слешерів. Група молоді потрапляє в ізольовану хижу, переслідувану таємницями.
Тут геймплей займається вибором персонажів, ведучи до того, хто виживе, а хто — ні. Актори, такі як Рамі Малек, додають історії вірніше через кінематографічну подачу. Хоча атмосфера прекрасно передає дух жахів, глибина емоцій не така, як у попередніх прикладках. Однак гра залишається популярною завдяки реіграбельності та розгалуженим сюжетам.
Симулятори прогулянок: мистецтво атмосфери
Окремий напрямок у грах – симулятори прогулянки, де геймплей мінімальний, а емоції та атмосфера заволодівають основну увагу. Однією з перших таких ігор стала Dear Esther (2012).
У Firewatch (2016) гравець стає самотнім рейнджером Генрі, який, утікаючи від свого минулого, зустрічає Делайлу. Разом вони намагаються розгадати таємниці, що виникають у національному парку, що веде до болючої особистої історії, замість містичних елементів.
What Remains of Edith Finch (2017) є поетичною одисеєю про прокляту родину, де кожна смерть члена розповідається у унікальному стилі — від міні-оповідань до маленьких геймплейних експериментів.
Journey (2012) — це занурення у мовчазну подорож, де гравці знаходять один одного без слів, створюючи емоційний резонанс через взаємодії.
Ці ігри доводять, що навіть без традиційного геймплею відеоігри можуть приносити глибокі оповіді та художнє вираження.
Головоломки-пазли: еволюція механік
Серед сучасних ігор виділяються головоломки з сюжетом, які прекрасно підходять для мобільних платформ, що додає їм шанси на майбутнє.
- Rusty Lake (2015-2018) запрошує гравців у сюрреалістичний світ, де головоломки міжплетені з таємничими та жахливими моментами. Кожна кімната приховує абсурдні історії, які поступово відкриваються.
- The Room (2012-2020) пропонує тривимірні артефакти, що виявляються шляхом точного маніпулювання, підкреслюючи таємничу ауро артефактів.
- Baba Is You (2019) радикально змінює правила гри, дозволяючи перетворення правил під час проходження, що перетворює звичайні головоломки на творчий процес.
Поєднання жанрів та нові можливості
Є також ігри, які мають «адвентурні» корені, але їх складно чітко визначити. Однією з них є Disco Elysium (2019) – рольова гра з елементами вражаючих текстів і філософських роздумів.
- Kentucky Route Zero (2013-2020) представляє постмодерністську пригоду з елементами магічного реалізму, пов’язуючи уявні дороги з глибокими історіями.
- Outer Wilds (2019) пропонує космічну подорож зі схемою часових петель, де кожен крок розкриває нові таємниці та вимагає циклічного мислення.
- Нещодавній гібрид Blue Prince (2025) об’єднує елементи пригод, головоломок і roguelike, запрошуючи гравця досліджувати генеровані кімнати та формувати свій шлях через унікальні виклики.
Куди йдемо далі
Історія жанру пригод чогось нас навчає: найбільш захоплюючі відкриття часто відбуваються несподівано. Проте існують певні закономірності.
Віртуальна реальність є ідеальним елементом для квестів зі збору предметів: уявіть собі Myst (1993) у VR або можливість взаємодії з елементами в іграх на кшталт The Room. Однак поки що по-справжньому новаторські VR-адвентури рідкісні. Штучний інтелект відкриває нові горизонти, надаючи NPC реальну здатність реагувати на дії гравців.
Мобільні технології знищують межі між «традиційними» іграми та казуальними головоломками. Monument Valley (2014), 80 Days (2014) та Florence (2018) демонструють, що пригоди чудово адаптуються до кишенькових пристроїв, знаходячи нові аудиторії.
Проте одне залишається незмінним: найкращі пригоди завжди були про особисті історії, емоції та пошук. Технології змінюються, але потреба в хороших нарративи нікуди не зникла. І поки вона жива, пригоди лише починають свій шлях.
