Знімок з телескопа Габбл (NASA/ESA) демонструє вражаючі деталі пилових хмар у регіоні формування зір, відомому як Тарантул. Більшість зображень туманностей, зроблених Габблом, належать до нашої галактики, однак ця туманність розташована в Великій Магеллановій Хмарі — карликовій галактиці, що знаходиться приблизно за 160 000 світлових років у сузір’ях Дорадо та Менса.
Велика Магелланова Хмара є найбільшою з численних малих супутникових галактик, які обертаються навколо Чумацького Шляху. Тарантул — саме та зона, де протікає найактивніше формування зір, не лише в цій карликовій галактиці, а й у всій групі сусідніх галактик, до яких належить і наша.
Тарантул є домом для найбільш масивних зір, відомих науці, деякі з яких приблизно в 200 разів перевищують масу нашого Сонця. На цьому зображенні можна побачити рідкісний тип зір, відомий як зорі Вольфа-Раєта. Це великі зірки, які втратили свою зовнішню оболонку водню, і є надзвичайно гарячими та яскравими, створюючи щільні та потужні зоряні вітри.
Ця туманність часто стає об’єктом спостереження для Габбла, чия мультихвильова здатність є критично важливою для захоплення скульптурних деталей у пилових хмарах туманності. Дані, використані для створення цього зображення, походять з спостережної програми під назвою Скілла, яка названа на честь багатоголового морського монстра з давньогрецької міфології. Програма Скілла була розроблена для доповнення ще однієї програми спостережень Габбла, що носить назву ЮЛЛІЗЕС (Ultraviolet Legacy Library of Young Stars as Essential Standards). ЮЛЛІЗЕС орієнтована на масивні молоді зірки у Малих та Великих Магелланових Хмарах, тоді як Скілла досліджує структури газу та пилу, що оточують ці зірки.