Запуск супутника Cosmic Background Explorer (COBE) не лише став значною подією в історії космічних досліджень, але й заклав основи нової ери в розумінні нашого Всесвіту. 18 листопада 1989 року COBE піднявся в небо на ракеті Delta і зайняв свою позицію на полярній сонячній орбіті на висоті 900 км. Команда NASA в Центрі космічних польотів Годдарда, Ball Aerospace та Лабораторії реактивного руху, а також численні університети працювали над цим проектом, покликаним досліджувати космічний мікрохвильовий фон, що доходить до нас з глибини Всесвіту. Це світло, яке нагадує однорідне сяйво, допомогло започаткувати новий напрямок у космології — прецизійну космологію. До цього моменту людство лише здогадувалося про концепцію розширення Всесвіту, неправильно окреслену терміном «Великий вибух».
COBE та еволюція космології
Команда розрахувала спектр космічного тепла — точніше, космічну мікрохвильову фон випромінювання, яке залишилося з епохи, коли Всесвіт був стиснутий та гарячий, з точністю до 50 частин на мільйон. Передбачуваний результат майже ідеального чорного тіла збігся з вимірюваннями, що стало незаперечним доказом для нової наукової історії про Всесвіт. Зі знайдених нами гарячих і холодних точок мікрохвильового фону, які відомі як анізотропія, виникла революційна концепція: саме ці плями стали відповідальними за існування матерії, адже гравітація вплинула на зони з вищою щільністю, запобігаючи розширенню.
Ці пізнання відкрили двері до складних тем, таких як темна матерія та квантова гравітація. У 2006 році, визнання наших зусиль прийшло у вигляді Нобелівської премії з фізики, яку я отримав разом із Джорджем Смутом — це стало визнанням важливості нашої роботи на глобальному рівні.
Наш шлях розпочався в 1974 році, всього через п’ять років після першої висадки людини на Місяці. Тоді NASA оголосило про можливість пропонувати нові космічні місії. Я щойно завершив кандидатську дисертацію і приєднався до Інституту космічних досліджень Годдарда як радіоастроном. Хоча мій попередній проект по вимірюванню космічної радіації провалився, я скористався новою можливістю, коли наш професор Пат Теддеус запропонував подати заявку на нову місію. Наш успіх став можливим завдяки надихаючому керівництву з NASA, яке акумулювало зусилля з кількох конкурентних команд.
Проект COBE став не лише наймасштабнішим у внутрішньому бюджеті Годдарда, але й найбільшим викликом в інженерії. Цей успіх став можливим завдяки наполегливій роботі команди з 1,500 учасників, які довели, що співпраця між науковцями та інженерами може творити дива. Ми перевершили всі можливі межі звичних технічних рішень, тож наша місія могла стати прикладом того, наскільки можуть бути гнучкими і творчими інженерні рішення.
Космічна наука, створена в NASA та інших партнерських агенціях, таких як Європейське космічне агентство та Канадське космічне агентство, показала, як глибоко пов’язана наука та інженерія можуть змінювати наші уявлення про Всесвіт. Попереду нас чекають нові відкриття, і я з нетерпінням чекаю на наступні етапи нашої космічної одіссеї.