Однією з найбільш вражаючих ігор 2025 року стала Despelote, що розгортається в маленькому еквадорському місті на початку 2000-х. Цей проект пропонує глибоке занурення у життя громади через призму пристрасті до футболу, а головний герой, Юліан, стає зв’язуючою ланкою між персонажами та їхніми переживаннями. Кожна зустріч з місцевими жителями виявляється наповненою емоціями та життєвими ситуаціями, що робить гру реалістичною та проникливою.
Створення Despelote
На фестивалі GDC 2026 креативний директор гри, Юліан Кордеро, поділився своїм досвідом створення Despelote, розкриваючи, як вдалося перенести на екран інтерактивний сюжет повсякденного життя. Він охарактеризував футбол як універсальну мову, котра допомагає людям налагоджувати стосунки незалежно від слів. Цей принцип був реалізований через імпровізацію під час захоплення руху гравців, що додало грі живості та реалістичності.
«Граючи з м’ячем, можна зрозуміти людину навіть без слів. Соціальні динаміки, пов’язані з футболом, дуже точно відображають реальне життя», — зазначив Кордеро під час панелі обговорень.
Він розповів, що джерелом натхнення для Despelote стала дитяча книга «Magnum Football», подарована йому бабусею, в якій йшлося про гуляння з м’ячем у різних куточках світу та як це об’єднує громади.
Спочатку всі прототипи гри не мали голосових супроводів для персонажів, що відповідало ідеї про футбольну гру як універсальну мову. Але згодом стало очевидно, що для повноцінної комунікації з гравцями потрібні й словесні висловлювання. Це призвело до збільшення виразності НПС (персонажів гри), що ще більше заглиблювало атмосферу Еквадору 2001 року.
Перед початком роботи Кордеро був скептично налаштований до голосового супроводу, проте підтримка його друзів та продюсера Гейба Куццилло допомогла подолати це сумнів.
«В результаті ми вирішили, що всі діалоги в грі будуть імпровізованими. Я запросив друзів поговорити про футбол, політику та буденне життя, щоб нашарувати цю атмосферу в грі», — розповів він.
Використання імпровізації під час запису виявилося дуже успішним і створило живий, реалістичний фон для розвитку сюжету. Гра зараз наповнена не лише звуками, але і щирими розмовами персонажів. Як показав досвід, цілком несподівані фрази часто ставали найбільш яскравими моментами розвитку подій. Наприклад, жарт дітей про «другу половинку» гравця, хоча і випадковий, вдало увійшов у контекст гри, спонукаючи розробників адаптувати сценарій під нові діалоги.
Ключем до успіху Despelote стала його мінімалістична філософія, де гравці занурюються в атмосферу, слухаючи звуки та спостерігаючи, як персонажі взаємодіють між собою. На створення гри вплинув також блог-дизайнера Роберта Янга, де він торкається теми неореалізму в іграх, стверджуючи, що реальність можна передавати через документацію та спостереження, а не лише через фотореалізм.
«За допомогою цього підходу мені вдалося відтворити спогади про місця, які я так сумую, живучи в Нью-Йорку. Ми переглядали багато футбольних матчів і спілкувалися з батьками про їхній досвід», — розповів Кордеро.
Це стало підґрунтям для створення гри, яка не лише розважає, а й дозволяє гравцям зануритися у світ спогадів та емоцій.
