У 2030 році в інтернеті панує «перевірений міфічний хакер», відомий як Ляльковод, який ламає системи «кібер-мозків» людей та термінали всього мережевого середовища. Виявляється, Ляльковод — це творіння японського Міністерства закордонних справ.
Цей образ демонструє концепцію урядового хакера, або ж сучасної постійної загрози (APT). Проте, Ляльковод виявляється в rogue-режимі, попри його походження, й виступає за такі злочини, як маніпуляція акціями, шпіонаж, політична інженерія, тероризм і порушення приватності кібер-мозків.
Привид у броні
Ця сюжетна лінія стала основою культового японського аніме «Привид в панцирі», яке відзначило своє 30-річчя з моменту виходу. Сюжет був заснований на коміксах «Прощавай, глина» та «Привид узбережжя» з першого тома манги, що побачила світ у травні 1989 року.
Важливою деталлю є те, що сюжет Ляльковода випереджає свій час. У 1989 році, році, коли вийшли перші глави «Привида в панцирі», також стартував розвиток Всесвітньої павутини, платформи, що стала основою сучасного інтернету. Класичне аніме звертається до тем, які навіть сьогодні залишаються актуальними в світі кібератак і безпеки.
У манзі, коли Ляльковода затримують, працівник Шостого управління громадської безпеки пояснює, що вони полюють на цього хакера «вже довгий час» і описує, як вдалося створити спеціальну бар’єрну систему проти атаки «лялькодера.» Це ставить акцент на те, що в реальному світі компанії, що займаються кібербезпекою, використовують подібний підхід для боротьби з шкідливим ПЗ.
Згідно сюжету, під час розслідування Ляльковод вдається до маніпуляцій через мережі: головна героїня, Мотоко Кусанаґі, проникає в мережу Служби охорони довкілля, щоб відстежити маршрут сміттєзбирального автомобіля. Цей момент відображає сучасні підходи розвідки, коли державні хакери отримують доступ до великих мереж для спостереження за конкретними цілями.
Ситуація у манзі також ілюструє випадок домагань через технології — персонаж маніпулює кібер-мозком своєї дружини, підозрюючи її в невірності. Цей елемент відображає реальність, де технології використовуються для зловживань, що на сьогодні стало поширеним явищем з’ясування стосунків.
Ляльковод, як хакер, що діє від імені держави, та використання мереж для атаки на інші цілі — ці факти ведуть до роздумів, як уявлення про кібератаки перетворюються в сучасні стратегічні методи злочинців. Цікаво, що Джон Уілендер, експерт з кібербезпеки, в своєму аналізі підкреслює деталі, що нагадують реальні сценарії кібератак, рефлексуючи над тим, як історія надає альтернативний погляд на зміни загроз у кіберпросторі.
Аніме підносить цю концепцію на фантастичний рівень, з Ляльководом, що завдяки штучному інтелекту контролює людей, маніпулюючи кібер-мозками. Цей елемент розкриває глибокі питання ідентичності та самосвідомості, коли Ляльковод пропонує Кусанаґі об’єднати свої «душі».
Оцінюючи, як «Привид в панцирі» став провісником майбутнього, важливо врахувати історичний контекст. У 1989-1995 роках, коли терміни «кібербезпека» ще не існували, поняття комп’ютерної безпеки вже активно розвивалося. На той час перші комп’ютерні віруси та кібератаки ставали реальністю, проте загальна обізнаність про ці загрози залишалася обмеженою.
Справжнє усвідомлення загроз в кіберсередовищі почали відзначати лише на початку 1990-х років, з моментів, зафіксованих у книзі «Яйце зозулі», де йшлося про першу документовану кампанію державного шпигунства в інтернеті. Через ці історії, які ми можемо співвідносити в контексті «Привид в панцирі», стає очевидним, що момент відкриття світу кіберзагроз був лише початком нової ери.