На Марсі минуле викарбуване в камені, а сучасність — у піску. Напередодні, марсохід Perseverance досліджував неактивні мегаріплі, щоб з’ясувати більше про процеси, що викликані вітром, які щодня змінюють марсівський ландшафт.
Завершивши вивчення контакту між глиняними та олівіновими породами на ділянці «Вестпорт», Perseverance знову вирушив на південь. Раніше були спроби піднятися вгору, щоб відвідати нову колекцію каміння, відому як «Мідтоя». Однак, через круті схили та кам’янистий грунт, просування виявилося ускладненим, і після кількох спроб було вирішено повернутися на більш рівну місцевість. На щастя, зусилля не були марними, оскільки марсохід зміг зібрати дані про нові камені з сферулами, які, як вважається, скотилися вниз від «Мідтоя», включно з каменем у формі капелюха чи шолома «Хорнефля», який привернув велику увагу в мережі.
Що таке «Керлагуна»
Нещодавно Perseverance досліджував місце під назвою «Керлагуна», де круті схили переходять у поле мегаріплів: великі піщані утворення, надувані вітром, висотою до 1 метра. Наукова група вирішила провести міні-кампанію для детального вивчення цих особливостей. Чому така увага? Хоча часто увага марсохода зосереджена на вивченні процесів далекого минулого Марса, що зафіксоване в стародавніх породах, ми все ще багато чого можемо дізнатися про сучасне марсівське середовище.
Майже десять років тому попередник Perseverance, марсохід Curiosity, вивчав активну піщану дюну на «Наміб Дюн», розташовану на дні кратера Гейла, де він зробив запам’ятуюче селфі. Однак менші мегаріплі — особливо запилені, які, очевидно, більше не активні, як у «Керлагуні» — також є звичними на поверхні Марса. Ці старі нерухомі утворення можуть дати нам нові уявлення про роль вітру та води на сучасній марсівській поверхні.
Прибувши до кількох з цих неактивних мегаріплів, Perseverance здійснив серію вимірювань за допомогою своїх наукових інструментів SuperCam, Mastcam-Z та MEDA, щоб охарактеризувати навколишнє середовище, розміри та хімію піщинок, а також будь-які соляні покриви, які могли сформуватися з часом.
Окрім поглиблення наших знань про марсівське середовище, документування цих потенційних ресурсів може допомогти підготуватися до дня, коли астронавти досліджуватимуть Червону планету і матимуть потребу в ресурсах, що містяться у марсівських ґрунтах, щоб вижити. Сподіваються, що це дослідження в «Керлагуні» може стати репетицією для більш всебічної кампанії, що буде проходити на більш великому полі великих форм рельєфу в «Лак де Шарме», далі по маршруту марсохода.
